"Лелеки — птахи, що приносять щастя"
Виховна година: "Лелеки — птахи, що приносять щастя"
Лелеки — птахи, які приносять щастя, їх люблять усі. Знаменитий натураліст Середньо¬віччя Конрад Геснер казав, що у лелек «природний розум і роз-важливість, почуття справедливості та вдячності, помірність і природне розташування до інших птахів». У народі ж просто вважали, що лелека приносить щастя.
Сьогодні ми і дізнаємося якомога більше про лелек: як вони живуть, які труднощі переносять, відлітаючи і повертаючись на батьківщину, пригадаємо знайомі вірші, казки, легенди, повір'я про лелек і почуємо нові. А ще поговоримо про те, чим МИ З вами можемо їм допомогти.
Лелеки... З давніх-давен цї пта¬хи були близькими сусідами людей. Там, де за¬водилося житло, неодмінно поселялись лелеки. «Якщо на хаті звів гніздо лелека, — казали в давнину, — то в родині має бути лад». Дуже шанують лелек у народі. За ста¬рим повір'ям, саме лелеки приносять до хати ді¬ток. Тому здавна й берегли їх у кожній сім'ї, як своїх рідних.
А ще існує така давня легенда. «Як лелеки дітей врятували».
Давно це було, коли на українську землю на¬падали орди кочівників. Налетять, підпалять хати виже¬нуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати на допомогу. Але дале¬ко були козаки, не почули. І тоді птахи, підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганя¬ти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи доро¬гу. Наздогнали козаки завойовників і порубали.
Відтоді кажуть, що лелеки малюків приносять. . Навіть існує закличка:
Бузьку, бузьку,
Принеси Маруську.
Тому, очевидно,чому з такою шанобою ставилися і ставляться люди до цих птахів.
Як виросту — збудую хату,
На хаті колесо приб'ю,
А там я поселю крилату
Лелечу клекітну сім'ю.
Нехай розводиться, гніздиться
По всіх деревах і хатах.
Нехай щоночі сниться,
Що я літаю, наче птах.
.Що нам скаже «Словничок», звідки пішла така назва у цього красеня- птаха
«Словничок»: «Слово лелека прийшло до нас із півден¬них країв, з кримсько-татарської мови». леле́ка (зменшено-пестливе — леле́чка; лелечи́ха — самка лелеки; лелеча́ = лелеченя́ — пташа леле¬ки) — великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом та довги¬ми ногами; «Божа птиця», символ доб¬ра;
Ще лелек називають буслами, а ласкаво-буслики,або чорногузи.
Поетична назва лелеки — «гайстер», тоб¬то «білий птах з чорною відзнакою»
«Назва гайстер поширена в західних об¬ластях України, походить вона з німець¬кої мови, означає «велика сорока»
А що ж науковці можуть сказати про цих птахів?
Є одна цікава риса у цих птахів, яка нагадує людську. Це те, як вони зворушливо піклу¬ються про свій дім. Більшість лелек селяться біля житла і вважа¬ють священними птахами, які дарують щастя. Лелека в'є своє гніздо на хаті, на електрично¬му стовпі, або на великих деревах. Якщо птахи оселяться десь, то живуть там багато років. Старі ле¬леки летять на свої гнізда, а молоді будують собі. (відео)
Якщо хтось хоче запросити бузька до себе на подвір'я, то треба покласти на хату, стовп чи дерево — колесо, і птахи обов'язково приймуть ваше запрошення, якщо ви добрі люди.
— Гніздо для них — справжній скарб, який оберігають не тільки батьки, а й діти.
— Їх життя складне і небезпечне. Ле¬леки живуть у своїх гніздах просто неба. Батьки стійко переносять усі прим¬хи природи. Лелеки по черзі насиджують яйця. Потім також дружно турбуються про пташенят — поять їх, приносячи воду в дзьобах, під час спеки влаштовують душ, поливаючи їх водою. Головне для них — зберегти малечу. Лелека в спеку годинами стоїть непоруш¬но над гніздом, розкинувши крила, захищаючи своїх дітей.
— Спочатку пташенят годують лише комашками, їжі, на відміну від інших птахів, лелеки не кла¬дуть в дзьоб дітям, а викидають в гніздо перед ними — вибирайте, мовляв, і їжте, що хочете!
Десь через два місяці пташенята вилі¬тають із гнізда, але батьки-лелеки ще тижнів два, а то й більше продовжують їх годувати. Пізніше молоді лелечата разом з батьками бро¬дять по болотах і лугах, доки не будуть відліта¬ти у вирій.
Лелеки — птахи мовчазні, майже не здатні видавати звуки. Але без «мови» не про¬живеш. Як, наприклад, порозумітися з подругою? Як сказати іншому лелеці, що місце зайняте і щоб він забирався по-доброму звідси? Та і з дітьми треба поговорити. Лелеки знайшли вихід: постукуючи однією половинкою дзьоба об другу, вони видають найрізноманітніші звуки — дзвінкі й глухі, грізні й ліричні. (відео)
А ще дітям заборонялося вилазити до лелечиних гнізд і бусленят, задивлятися на сидя¬чих птахів, дратувати їх.
«Як з`явився лелека»
Існує багато легенд про походження цього птаха. За однією з них, Бог дав людині мішок і на¬казав віднести далеко в ліс, але не розв'язувати і не загля¬дати в нього. Та на півдорозі чоловік не витримав і поцікавився, що ж він несе. Як тільки він розв'язав мішок, звідти повистрибували жаби, повилазили вужі та змії і розповзлися по всьому світові. Розгніваний Бог пе¬ретворив чоловіка на лелеку і звелів ходити по полях та болотах і збирати усякі гаддя.
«Як лелека відплатив добром»
На селі знайшли лелеку з поламаним крилом, виходили його, а потім випустили.
Одного разу у людей загорілася хата, а в ній було двоє маленьких хлоп’ят. На Цю пору пролітав повз хату врятований лелека. Він кинувся у відчинене вікно і врятував хлопчиків, але вельми попік ноги і дзьоб, які стали кривавими.
Відтоді у лелеки червоні ноги і дзьоб, а крила – чорні. Господарі віддячили птахові, прилаштували на ясені колесо від воза, щоб він завжди був поруч з ними і виводив малят. Отже, якщо на хаті звиває гніздо лелека, то вірять, що в ній буде лад.
Діти,у вас було домашнє завдання,і тепер ви самі заповните цю сторінку нашого журналу.
Отже,які народні прикмети,прислівя,приказки про лелек ви приготували?
Спостерігаючи за поведінкою лелеки український народ визначав погоду.
-Випаде погожа днина
Боцян на нозі одній стане,
де очеретина,
-Міцно став на двох ногах,
Провіща негоду птах.
Буря щоб не підняла,
Не розгорне він крила.
А коли немов приріс
До землі двома ногами,
Під крило ховає ніс,
— Буря вже не за горами
За повадками птахів визначали прихід весни,
- «Прилетіли бузьки — поча¬ток весни, прилетіли лелеки — весну принесла зда-лека». З появою цих відзнак хлібороби неодмінне починали висівати ярі культури, садити городину, приказуючи: як з'явилися буслині лапи — не за¬бувай з грядки сапи.
-Активно тріскочуть надвечір дзьобом — завтра бу¬де сонячний день.
А які ще прикмети ви знаєте?
Поважно ходять вони біля гречаних кіп — буде легка зима, поспіхом вирушають — че¬кай холодної зими, із заметілями та хуртовинами.
Які повір'я, діти, ви знаєте про ле¬лек?
Діти.
— З давніх-давен існує повір'я, що лелеки гніздяться лише біля осель до¬брих людей.
— Гніздо на хаті віщує щастя і доста¬ток.
— Якщо чорногузи вилітають із двору несподівано і не повертаються до гнізда — бути пожежі.
. За давнім повір'ям, якщо комусь по¬щастило першим побачити весняного лелеку і тричі присісти, прикривши ноги, той протягом року не хворітиме.
Доречі,згідно з повір'ям, якщо хтось поруй¬нує пташине гніздо, неодмінно накличе лиха.
В таких випадках казали: «Зруйнуєш буслове житло — згорить хата власника»
-Домівка, де гніздяться лелеки, вважається шанованим у селі».
А які ще прислів'я про цих птахів ви підготували ?
Діти.
• Де леЛека не літає, а на весну — додому повер¬тає.
• Де лелека водиться, там щастя родиться.
• Лелеки на хаті — то щастя, бо від лиха бере¬жуть господарів.
• Лелека хату від лиха береже.
• Прилетіли лелеки — весну принесли здале¬ка.
Заключна частина.
Учитель. Діти, а хто знає щось цікаве про лелек?
Учитель. В Україні лелек з давніх- давен називали птахами сонця. Тож якщо біля вас ще не оселилася біло-сонячна сім'я, приваб¬те її. На дахах будинків, на вершечках розлогих дерев прибийте хрестовину чи старе дерев'яне колесо. І коли весняне сонечко зігріє повітря, ви обов'язково почуєте біля ваших вікон шурхіт їх величезних крил і привітний клекіт:
«Ми прилеті¬ли, ми принесли вам щастя!»
Тож бережіть їх, як зіницю ока,
Як рідну матір бережіть.
Якщо в біду потрапила лелека
— Усе робіть, а їй допоможіть.
Учитель. Лелечина вірність стала своєрідним символом любові до рідної землі, на якій вони виросли і яка стала їхнім рідним до¬мом. Нарівні з чистим прохолодним джерелом, материнською колисковою піснею, замріяними вербами над річкою і батьківською хатою лелека є символом рідного краю. І хотілося б, щоб цей символ назавжди залишився між людиною і ле¬лекою.
В осінньому небі
Лелеки летіли.
Мені на прощання
Махнули крильми.
Прощайте, лелеки
Мої білокрилі,
Знайдіть в чужім краї
Тепло між людьми.
Зажурена хмара їм шлях заступила
— Завжди пам'ятайте
Вітчизну свою,
В чужині згадайте
Про земленьку милу,
Про сині світанки
У ріднім краю.
Лелеки — птахи, які приносять щастя, їх люблять усі. Знаменитий натураліст Середньо¬віччя Конрад Геснер казав, що у лелек «природний розум і роз-важливість, почуття справедливості та вдячності, помірність і природне розташування до інших птахів». У народі ж просто вважали, що лелека приносить щастя.
Сьогодні ми і дізнаємося якомога більше про лелек: як вони живуть, які труднощі переносять, відлітаючи і повертаючись на батьківщину, пригадаємо знайомі вірші, казки, легенди, повір'я про лелек і почуємо нові. А ще поговоримо про те, чим МИ З вами можемо їм допомогти.
Лелеки... З давніх-давен цї пта¬хи були близькими сусідами людей. Там, де за¬водилося житло, неодмінно поселялись лелеки. «Якщо на хаті звів гніздо лелека, — казали в давнину, — то в родині має бути лад». Дуже шанують лелек у народі. За ста¬рим повір'ям, саме лелеки приносять до хати ді¬ток. Тому здавна й берегли їх у кожній сім'ї, як своїх рідних.
А ще існує така давня легенда. «Як лелеки дітей врятували».
Давно це було, коли на українську землю на¬падали орди кочівників. Налетять, підпалять хати виже¬нуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати на допомогу. Але дале¬ко були козаки, не почули. І тоді птахи, підхопивши на крила потерпілих малюків, піднялися високо-високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганя¬ти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи доро¬гу. Наздогнали козаки завойовників і порубали.
Відтоді кажуть, що лелеки малюків приносять. . Навіть існує закличка:
Бузьку, бузьку,
Принеси Маруську.
Тому, очевидно,чому з такою шанобою ставилися і ставляться люди до цих птахів.
Як виросту — збудую хату,
На хаті колесо приб'ю,
А там я поселю крилату
Лелечу клекітну сім'ю.
Нехай розводиться, гніздиться
По всіх деревах і хатах.
Нехай щоночі сниться,
Що я літаю, наче птах.
.Що нам скаже «Словничок», звідки пішла така назва у цього красеня- птаха
«Словничок»: «Слово лелека прийшло до нас із півден¬них країв, з кримсько-татарської мови». леле́ка (зменшено-пестливе — леле́чка; лелечи́ха — самка лелеки; лелеча́ = лелеченя́ — пташа леле¬ки) — великий перелітний птах із довгим прямим дзьобом та довги¬ми ногами; «Божа птиця», символ доб¬ра;
Ще лелек називають буслами, а ласкаво-буслики,або чорногузи.
Поетична назва лелеки — «гайстер», тоб¬то «білий птах з чорною відзнакою»
«Назва гайстер поширена в західних об¬ластях України, походить вона з німець¬кої мови, означає «велика сорока»
А що ж науковці можуть сказати про цих птахів?
Є одна цікава риса у цих птахів, яка нагадує людську. Це те, як вони зворушливо піклу¬ються про свій дім. Більшість лелек селяться біля житла і вважа¬ють священними птахами, які дарують щастя. Лелека в'є своє гніздо на хаті, на електрично¬му стовпі, або на великих деревах. Якщо птахи оселяться десь, то живуть там багато років. Старі ле¬леки летять на свої гнізда, а молоді будують собі. (відео)
Якщо хтось хоче запросити бузька до себе на подвір'я, то треба покласти на хату, стовп чи дерево — колесо, і птахи обов'язково приймуть ваше запрошення, якщо ви добрі люди.
— Гніздо для них — справжній скарб, який оберігають не тільки батьки, а й діти.
— Їх життя складне і небезпечне. Ле¬леки живуть у своїх гніздах просто неба. Батьки стійко переносять усі прим¬хи природи. Лелеки по черзі насиджують яйця. Потім також дружно турбуються про пташенят — поять їх, приносячи воду в дзьобах, під час спеки влаштовують душ, поливаючи їх водою. Головне для них — зберегти малечу. Лелека в спеку годинами стоїть непоруш¬но над гніздом, розкинувши крила, захищаючи своїх дітей.
— Спочатку пташенят годують лише комашками, їжі, на відміну від інших птахів, лелеки не кла¬дуть в дзьоб дітям, а викидають в гніздо перед ними — вибирайте, мовляв, і їжте, що хочете!
Десь через два місяці пташенята вилі¬тають із гнізда, але батьки-лелеки ще тижнів два, а то й більше продовжують їх годувати. Пізніше молоді лелечата разом з батьками бро¬дять по болотах і лугах, доки не будуть відліта¬ти у вирій.
Лелеки — птахи мовчазні, майже не здатні видавати звуки. Але без «мови» не про¬живеш. Як, наприклад, порозумітися з подругою? Як сказати іншому лелеці, що місце зайняте і щоб він забирався по-доброму звідси? Та і з дітьми треба поговорити. Лелеки знайшли вихід: постукуючи однією половинкою дзьоба об другу, вони видають найрізноманітніші звуки — дзвінкі й глухі, грізні й ліричні. (відео)
А ще дітям заборонялося вилазити до лелечиних гнізд і бусленят, задивлятися на сидя¬чих птахів, дратувати їх.
«Як з`явився лелека»
Існує багато легенд про походження цього птаха. За однією з них, Бог дав людині мішок і на¬казав віднести далеко в ліс, але не розв'язувати і не загля¬дати в нього. Та на півдорозі чоловік не витримав і поцікавився, що ж він несе. Як тільки він розв'язав мішок, звідти повистрибували жаби, повилазили вужі та змії і розповзлися по всьому світові. Розгніваний Бог пе¬ретворив чоловіка на лелеку і звелів ходити по полях та болотах і збирати усякі гаддя.
«Як лелека відплатив добром»
На селі знайшли лелеку з поламаним крилом, виходили його, а потім випустили.
Одного разу у людей загорілася хата, а в ній було двоє маленьких хлоп’ят. На Цю пору пролітав повз хату врятований лелека. Він кинувся у відчинене вікно і врятував хлопчиків, але вельми попік ноги і дзьоб, які стали кривавими.
Відтоді у лелеки червоні ноги і дзьоб, а крила – чорні. Господарі віддячили птахові, прилаштували на ясені колесо від воза, щоб він завжди був поруч з ними і виводив малят. Отже, якщо на хаті звиває гніздо лелека, то вірять, що в ній буде лад.
Діти,у вас було домашнє завдання,і тепер ви самі заповните цю сторінку нашого журналу.
Отже,які народні прикмети,прислівя,приказки про лелек ви приготували?
Спостерігаючи за поведінкою лелеки український народ визначав погоду.
-Випаде погожа днина
Боцян на нозі одній стане,
де очеретина,
-Міцно став на двох ногах,
Провіща негоду птах.
Буря щоб не підняла,
Не розгорне він крила.
А коли немов приріс
До землі двома ногами,
Під крило ховає ніс,
— Буря вже не за горами
За повадками птахів визначали прихід весни,
- «Прилетіли бузьки — поча¬ток весни, прилетіли лелеки — весну принесла зда-лека». З появою цих відзнак хлібороби неодмінне починали висівати ярі культури, садити городину, приказуючи: як з'явилися буслині лапи — не за¬бувай з грядки сапи.
-Активно тріскочуть надвечір дзьобом — завтра бу¬де сонячний день.
А які ще прикмети ви знаєте?
Поважно ходять вони біля гречаних кіп — буде легка зима, поспіхом вирушають — че¬кай холодної зими, із заметілями та хуртовинами.
Які повір'я, діти, ви знаєте про ле¬лек?
Діти.
— З давніх-давен існує повір'я, що лелеки гніздяться лише біля осель до¬брих людей.
— Гніздо на хаті віщує щастя і доста¬ток.
— Якщо чорногузи вилітають із двору несподівано і не повертаються до гнізда — бути пожежі.
. За давнім повір'ям, якщо комусь по¬щастило першим побачити весняного лелеку і тричі присісти, прикривши ноги, той протягом року не хворітиме.
Доречі,згідно з повір'ям, якщо хтось поруй¬нує пташине гніздо, неодмінно накличе лиха.
В таких випадках казали: «Зруйнуєш буслове житло — згорить хата власника»
-Домівка, де гніздяться лелеки, вважається шанованим у селі».
А які ще прислів'я про цих птахів ви підготували ?
Діти.
• Де леЛека не літає, а на весну — додому повер¬тає.
• Де лелека водиться, там щастя родиться.
• Лелеки на хаті — то щастя, бо від лиха бере¬жуть господарів.
• Лелека хату від лиха береже.
• Прилетіли лелеки — весну принесли здале¬ка.
Заключна частина.
Учитель. Діти, а хто знає щось цікаве про лелек?
Учитель. В Україні лелек з давніх- давен називали птахами сонця. Тож якщо біля вас ще не оселилася біло-сонячна сім'я, приваб¬те її. На дахах будинків, на вершечках розлогих дерев прибийте хрестовину чи старе дерев'яне колесо. І коли весняне сонечко зігріє повітря, ви обов'язково почуєте біля ваших вікон шурхіт їх величезних крил і привітний клекіт:
«Ми прилеті¬ли, ми принесли вам щастя!»
Тож бережіть їх, як зіницю ока,
Як рідну матір бережіть.
Якщо в біду потрапила лелека
— Усе робіть, а їй допоможіть.
Учитель. Лелечина вірність стала своєрідним символом любові до рідної землі, на якій вони виросли і яка стала їхнім рідним до¬мом. Нарівні з чистим прохолодним джерелом, материнською колисковою піснею, замріяними вербами над річкою і батьківською хатою лелека є символом рідного краю. І хотілося б, щоб цей символ назавжди залишився між людиною і ле¬лекою.
В осінньому небі
Лелеки летіли.
Мені на прощання
Махнули крильми.
Прощайте, лелеки
Мої білокрилі,
Знайдіть в чужім краї
Тепло між людьми.
Зажурена хмара їм шлях заступила
— Завжди пам'ятайте
Вітчизну свою,
В чужині згадайте
Про земленьку милу,
Про сині світанки
У ріднім краю.
Коментарі
Дописати коментар